• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про заклад
• Історія

Історія Веселохутірського НВК

Від створення радгоспу «Веселий Хутір» у селі не було своєї школи. Як повідомляє газета «Черкаський край» 1926 року в селі Веселий Хутір відбувся перший випуск учнів, які здобували освіту в комітеті по ліквідації неписьменності. 18 жителів села стали письменниками завдяки старанням першої вчительки, яка працювала на теренах нашого села, долаючи нелегкий шлях з Чорнобаю до Веселого Хутора. Початкову освіту діти здобували у Вишнівській початковій школі, яка знаходилась у селі Вишнівка на відстані 3 км від нашого села. Діти зазвичай ходили до школи пішки або підвозили їх на підводі.

Продовжували навчання у Лукашівській середній школі, яка знаходилась на відстані 7 км від нашого села.

Одержавши семирічну освіти, діти могли здобувати середню освіту в одній із середніх шкіл району. Для цього їм потрібно було в селі, де знаходиться школа, наймати квартиру, щоб було де жити.

Такий стан речей не влаштовував керівництво радгоспу і тому на початку 50-х років ХХ століття виникла потреба у будівництві школи в нашому селі. Ініціатором цієї справи був тогочасний директор радгоспу Гордієнко Микола Васильович, який 1953 році їздив у Москву і Сталін дав дозвіл на будівництво школи. Справу розпочату ним продовжив Курченко Іван Андрійович. В результаті його активної діяльності в 1954 році було розпочато будівництво школи. І 1 вересня 1956 року школа радо прийняла своїх учнів.

Учні раді були своїй школі. Але потрібно було прикласти багато зусиль для того, щоб подвір’я школи мало привабливий вигляд.

Під керівництвом своїх вчителів, учні робили чудові клумби, посадили дерева, розбили сад, навчально-дослідні ділянки.

Для проведення уроків трудового навчання необхідна була навчальна майстерня. Силами учителів, працівників школи, учнів старших класів в 1957-1958 р.р. було збудовано шкільну майстерню.

Будівництво шкільної майстерні

Курченко Іван Андрійович народився 15 липня 1915 року в селі Парне Сумської області в сім’ї селянина. Закінчив семирічку, поступив у сільсько-господарський технікум, який закінчив 1933 році одержавши спеціальність зоотехніка.

З 1933-1937 р.р. працював зоотехніком, а в 1937 році був мобілізований і направлений на навчання у Харківський зоотехнічний інститут, який закінчив у 1941 році.

В цей час розпочалась Велика Вітчизняна війна і Курченко І.А. був мобілізований і направлений на навчання у військову ветеринарну академію Радянської армії в м. Самарканд Узбецької РСРС, прискорений курс якої закінчив у 1943 році і був направлений у діючу армію на фронт. Пройшов війну до кінця, був контужений, брав Берлін. Демобілізований у липні 1946 року.

За бойові заслуги нагороджений орденом Червоної Зірки і медаллю «За перемогу над Германією».

З жовтня 1946 року по листопад 1952 року працював головним лікарем радгоспу «Передовин» Кишеньківського району полтавської області.

В листопаді 1952 року був призначений директором радгоспу «Веселий Хутір» Чорнобаївського району тоді Полтавської області, де працював до травня 1955 року. В 1952 році на території села Веселий Хутір була вулиця Садова, початок вулиці Радгоспної і і частини вулиці Степової. В районі СТФ і за садибою Пєшкових знаходилися бараки, які в народі називали «чудільники». В них проживали сім’ї. Дітей в селі було багато, та й ще прибували б сім’ї з дітьми, якби в селі була школа. До 1– 4 класів діти ходили в село Вишнівку, а 5– 7 класи в село Лукашівку. Щоб одержати середню освіту, потрібно було навчатися в селі Чорнобай , чи в селі Великі Канівці, в селі Велика Бурімка. Але потрібно було жити в когось на квартирі. А матеріальний стан на той час не дозволяв цього. І тому Курченко І.А. вважав першочерговим завданням будівництво школи в селі. «Буде школа – буде і село», - любив повторяти він. «Побудую школу і буде в ній вчителювати моя дочка (якій на той час було 6 років)», - мріяв він. Відстоювати будівництво школи їздив у високі інстанції в місто Київ, в місто Москву. Багато проблем було з проектною документацією, яка теж виготовлялась в Москві.

Але незважаючи на всі труднощі, будівництво школи було розпочато в 1954 році, а восени 1956 року школа гостинно відкрила свої двері перед дітворою не лише в селі Веселий Хутір, а й навколишніх сіл, які також одержали змогу здобувати середню освіту.

В цей період значних успіхів досягло і господарство: будувались житлові будинки, розбудовувалася МТФ, значних досягнень домоглись як в рослинництві, так і в тваринництві.

Радгосп «Веселий Хутір» представляв Чорнобаївський район у 1954 році на ВДНТ своєю свинофермою. Курченко І.А. був нагороджений великою срібною медаллю комітетом Всесоюзної виставки досягнень народного господарства в місті Москві.

Свою мрію – школу Курченко І.А. побачити не зміг. Помер у травні 1955 року.

Веселохутірську школу було побудовано 1956 року за ініціативи тодішнього директора радгоспу «Веселий Хутір» Курченко І. і за бажанням всіх жителів села

За час свого функціонування із стін навчального закладу випущено 1309 учнів. Трудову діяльність школи проводили 108 педагогів. В школі навчались учні з восьми навколишніх сіл: Бакаєво, Лукашівки, Веселого Подолу, Новоселиці, Новоукраїнки, Григорівки, Вишнівки, Веселого Хутора.

Учні з інших сіл, що навчались у Веселохутірській школі, проживали а приміщенні дитсадка, класах на першому поверсі школи, житлових будинках села. Тому виникло питання про добудову школи і у 1974 році було добудовано приміщення пришкільного інтернату на 120 місць. 25 років навчальний захід працював як школа інтернат.

Ішли роки… Молоділи села, збільшувалась кількість дітей. Тому було вирішено будувати пришкільний інтернат. І всього за 2 роки (1972-1974 р.р.) була збудована друга половина школи, призначена для інтернату (діти з прилеглих сіл мали можливість проживати тут в осінньо-зимовий період). Адже до цього діти з Лукашівки та Бакаєво під’їздили трактором або на велосипедах.

На будівництві були залучені всі учні старших класів і вчителі. На той час у школі налічувалось приблизно 300 учнів. Наповнюваність класів складала 36-40 учнів. Школа мала приблизно 1 гектар своєї землі, яка використовувалась під ділянки на яких вирощували овочі для шкільної їдальні. На той час керівництво школою здійснював колишній учень, один із перших випускників школи Слинько Микола Михайлович. Варто згадати з історії школи і 1980-1985 р.р. час, коли партія кинула заклик «Продовольча програма справа всенародного». За програмою в старших класах були введені уроки продуктивної праці в усіх школах району і області були створені ланки тваринників. Учні старших класів працювали на свино-товарній і молочно-товарній фермах – доглядали свиней, доїли корів, годували телят. При школі утворили кролеферми та маленьку свиноферму.

Юні природолюби 1984 рік

Тварин доглядали діти. А виручені кошти за продаж м’яса тварин йшли на потреби школи. В 90-х р.р. в школі відбувалися теж великі зміни. Життя учнів, вчителів, батьків активізувалося. Школа була облицьована плиткою, впорядковане і заасфальтоване подвір’я школи і спортивні майданчики. Діти разом з учителями розбили біля школи сквер, де посадили каштани, берізки, горобину.

У школі була створена кімната народознавства. Були також створені умови для навчання і виховання дітей шести річок. Побудовано електрокотельню.

В ці скрутні часи школа успішно виконує свою основну функцію – виховує і навчає громадян незалежної України. Здійснює прекрасні ремонти, підтримує в зразковому порядку і шкільне подвір’я, майстерню.