• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Євроцентр
• Новини євроклубу
• Парад євроклубів 2011

Коротка історія європейської інтеграції

Перші кроки, що мали на меті створення З’єднаної Європи припадають на 1946 рік, коли 19 вересня Вінстон Черчіль виголосив в Цюріху пропозицію створення Сполучених Штатів Європи. 16 квітня 1948 року, підписано угоду про створення Організації Європейської Економічної Спільноти, змінену в 1960 році на ОЕСD. До складу організації ввійшло 16 південно – східних країн Європи – Австрія, Бельгія, Данія, Голландія, Франція, Греція, Ірландія, Іспанія, Люксембург, Норвегія, Португалія, Швейцарія, Швеція, Велика Британія, Туреччина, Італія.

Роком пізніше 5 травня 1949 року створено Раду Європи, Засновниками і членами якої були 10 країн (Бельгія, Данія, Голландія, Франція, Ірландія, Люксембург, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Італія). В наступних роках до Ради Європи приєднались: Греція, Туреччина, Іспанія, ФРН, Австрія, Кіпр, Швейцарія, Мальта, Португалія, Іспанія, Ліхтенштейн, Сан Маріно, Фінляндія, Угорщина, Польща, Болгарія, Чехія, Словаччина, Литва, Естонія, Румунія і Словенія, Андорра, Албанія, Литва, Македонія, Молдавія, Росія, Україна і Хорватія.

Процес європейської інтеграції був можливий завдяки заангажованості групи політиків з різних країн, які називалися «батьки Європи».

Батьки Європи:

Конрад Аденауер – перший канцлер Німеччини після війни, співтворець ідеї з’єднаної Європи.

Яскес Люсін Дельорс – голова Європейської Комісії в роках 1985 – 1995. зміцнив її роль і був одним із творців стислої інтеграції Європи.

Роберт Шуман – співтворець ідеї скликання Європейської Спільноти Вугілля і Сталі. Міністр закордонних справ Франції в роках 1948 – 1952.

Вінстон Черчель – прем’єр Великої Британії під час ІІ світової війни. Запропонував скликання Сполучених Штатів Європи.

Паул Генрі Спаак – прем’єр Бельгії. Голова зборів ЄСВіС, генеральний секретар НАТО, співтворець ЄСВіС.

Етіне Девінгнон – бельгійський політик і фінансист, людина правління багатьох міжнародних концертів, відіграв важливу роль у зміцненні позиції Європейської Комісії.

Шарль де Голь – президент Франції в 1959 – 1969 роках, народний французький герой прихильник Європи батьківщин і ограничення ролі Сполучених Штатів на континенті.

Джен Монет – один із «Батьків Основників» об’єднаної Європи, спів лауреат концепції зі скликання ЄСВіС, перший голова виконавчого правління – Високої Влади.

З матеріазуванням прагнень об єднання, було підписано 18 квітня 1951 року паризького трактату, на підставі якого створено Європейську Спільноту Вугілля і Сталі (ЄСВіС). Метою ЄСВіС було утворення довготривалого миру між європейськими країнами через міжнародні зв’язки вугільної і стальної промисловості, обов’язкових в цей час ведення війни. До складу ЄСВіС ввійшло 6 країн: Бельгія, Голландія, Франція, Люксембург, ФРН і Італія.

На підставі римських трактатів з 25 березня 1957 року створено Європейську Економічну Спільноту (ЄЕС) і Європейську Спільноту Атомної Енергії (Євратом). До їхнього складу ввійшли всі члени ЄСВіС.

Утворенні три Європейські спільноти від 1958 року, мали спільні органи правління (Парламентальне Згромадження і Трибунал Правосуддя). Коли в 1967 році розпочав діяльність трактат фузійний настало інституціональне поєднання.

Перше розширення, так звана перша хвиля прийняття, наступила в 1973 році, вступили: Велика Британія, Данія і Ірландія. Кандидат Норвегія не прилучилася з приводу спротиву своїх громадян. Друга хвиля відбулася, коли в ЄЕС приступила Греція (в 1981р.), Іспанія і Португалія (1986 р.). В 1985 році стався єдиний виподок виходу із Спільноти: вийшла з них автономна частина Данії – Гренландія. НДР стало частиною Союзу в моменті прилучення і єдності з ФРН в 1990 році.

7 лютого 1992 р., був підписаний трактат з Маастріх, на підставі якого 1 листопада 1993 року створився Європейський Союз. Трактат не ліквідував Європейських спільнот, змінив тільки назву ЄЕС на Спільноту Європейську. В Маастріх значно розширено сферу спільної політики і опрацьовано графік запровадження Економічно – Валютного Союзу (його ефектом було запровадження спільної валюти Євро від 1999 року).

Третя хвиля прийняття (вже до Європейського Союзу) наступила в 1995 році, коло прийнято Австрією, Швецією, Фінляндією, але Норвегія знову відмовила вступу. 16 квітня 2003 року представників урядів 15 країн – членів і 10 кандидатів до вступу підписали в Афінах трактат вступу, що роз поширює Союз. 1 травня 2004 року наступила четверта хвиля найбільша в історії розширення ЄС, вступило до спільноти 10 країн тобто: Естонія, Литва, Латвія, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія. Мальта і Кіпр. 25 квітня 2005 року Болгарія і Румунія підписали трактат вступу в Люксембурзі, відкриваючи цим країнам дорогу до вступу в Європейський Союз 1 січня 2007 року.